Уже не перший рік відома співачка, телеведуча й художниця Анжеліка Рудницька збирає гостей і друзів у музеї Гончара, щоб поділитися секретами підготовки до Великодня. Цього року захід присвячений збору коштів бійцям АТО, щоб і вони могли влаштувати собі Великоднє свято.
До акції також приєдналися Тоня Матвієнко, Ольга Сумська, Марина Одольська, Олександр Бригинець, Світлана Легка і багато інших відомих українців. Більшість прийшли з дітьми, тому протягом вечора панувала надзвичайно світла й радісна атмосфера.
Усі охочі мали змогу доторкнутися до казкового світу наших предків і взяти участь у різноманітних народних майстер-класах. Гості розмальовували писанки традиційними візерунками, вчилися випікати «жайворонків», плести вінки і «штуки» з вербових гілочок. Дівчата в народних костюмах водили хороводи, співали пісень та влаштовували традиційні ігри, а сама Анжеліка навчала, як зав’язувати хустки за модою наших прабабусь, допомагала місити тісто для паски і навіть долучилася до гри «в зайчика».
«До нас на Великдень завжди приходить багато гостей, – розповідає пані Анжеліка. – У нашій родині вже стало доброю традицією одягати красиві костюми до свята, пекти паски й малювати крашанки. Ми обов’язково молимося, розговляємося й ходимо вночі до церкви. Але Великдень, як і Різдво, в першу чергу має починатися з добрих справ, саме тому ми й організовуємо цю благодійну акцію».
Не дивно, що так багато дітвори вподобало майстер-клас із писанкарства. Кожному кортіло взяти до рук писачок і провести по шкаралупі розплавленим воском. Давні традиції відтворювалися у різноманітних поєднаннях кольорів, символів і знаків. Особливо зворушливо виглядали бійці з «Карпатської Січі», які розмальовували писанки разом із дітьми.
Пані Анжеліка пригадує, що свою першу писанку розписала уже в дорослому віці. В родині було прийнято робити крашанки, але для писанок, на жаль, завжди не вистачало часу. Пізніше вона серйозно зацікавилася цим мистецтвом і опановувала писанкарство вже з допомогою досвідчених майстрів.
На думку Анжеліки, писанка є найчарівнішим, найзагадковішим і найархаїчнішим символом України. Гості заходу могли на власні очі переконатися у цьому, споглядаючи серію робіт майстрині «Сад чеснот або дерева-писанки».
Родзинкою свята стало благодійне дефіле в українському вбранні, а також міні-аукціон, на якому продавали великодні кошики, вербові «штуки» і навіть…вареники!
Ніхто не залишився байдужим цього вечора, адже Великдень – це диво, і кожен може стати його частиною. Нехай це всього лише спечена власноруч паска або розмальована писанка. Не важливо, який вклад ти зробив у розвиток культури, головне, що це йде від щирого серця.
Текст и фото Марія Рідкоус
